Содержимое

Деякі втрати відновити неможливо: скільки літаків здатна виробляти Росія

Російська авіація постійно зазнає втрат через дії українських сил. У ворога не тільки регулярно відбуваються літакопади, але й трапляються “бавовни” на виробництвах. Так, 13 лютого в Москві палав авіабудівний завод.

Про це 24 Каналу розповів експерт з авіації Валерій Романенко, уточнивши, що займання відбулось безпосередньо у конструкторському бюро, де створювалися всі літаки, які мали позначення МіГ. Саме там був розроблений у 1940 році перший МіГ-1, а також остання модифікація – літак МіГ-31, який переробили на носія крилатих та аеробалістичних ракет “Кинджал”. Читайте також Російський літакопад: санкції Заходу потужно б’ють по цивільній авіації Росії, – WSJ

МіГ вже не випускають

Тому, на думку експерта з авіації, для нас дуже добре, що виникло займання у конструкторському бюро. Однак імовірно пожежа виникла просто через недбалість під час виконання якихось ремонтних робіт. Тому що горіло приміщення, яке розташоване в прибудові, де й відбувалось ремонтування техніки. Також площа пожежі була невеликою,

– пояснив Романенко. Водночас це конструкторське бюро МіГ ще з 2010-х років практично нічого не випускають. Також МіГи зняті з озброєння в усіх підрозділах повітряно-космічних сил і військово-морського флоту Росії.

Втратили від чверті до третини парку

“Зараз росіяни роблять основну ставку на літаки фірми-конкурента Павла Сухого. Зокрема у Комсомольську-на-Амурі продовжується випуск винищувачів Су-57 п’ятого покоління. У 2023 році побудували аж 2 літаки, хоча у 2022-му – 6 винищувачів. Загалом з початку їхнього виробництва у 2019 році побудували усього 10 літаків”, – пояснив експерт з авіації. Також на цьому заводі випускаються винищувачі Су-35, а на заводі в Новосибірську – бомбардувальники Су-34. Інтенсивність виробництва цих літаків вища – за два роки передано повітряно-космічним силам 18 бомбардувальників. Росіяни на 70 – 80% відновили втрати Су-34 за час війни. Так само як і втрати винищувачів Су-30, які випускають в Іркутську,

– зазначив він. Максимальні втрати під час війни ворог зазнав в штурмовиках Су-25. Однак серійне будівництво цього літака було завершено ще за часів СРСР. Росіяни втратили приблизно від чверті до третини парку цих літаків, і ці втрати не відновлювальні. Щодо виробництва винищувачів у росіян, то воно розвивалося досить активно до війни. Наприклад, у 2022 році вони випустили 29 бойових літаків, у 2023-му – за найоптимістичнішими оцінками – лише 26 – 27 літаків. Тобто помалу, але виробництво їхніх бойових літаків спадає.

Санкції працюють

Виробництво російських літаків критично залежне від західного комплектовання. Через західні санкції їхнє постачання в Росію значно ускладнилось. Єдиний пасажирський літак, який було зроблено за всі роки існування Росії, Су-30СМ складається на 80% з іноземних деталей для комплектування. Схожа ситуація з виробництвом військових літаків. Проте росіяни шукають шляхи обходження санкції. “У 2023 році вони завезли комплектовання приблизно на мільярд доларів. Це досить багато, хоча йдеться про деталі до озброєння та техніки для всіх видів збройних сил, зокрема флоту, сухопутних військ, авіації”, – наголосив Валерій Романенко.

Росіяни втрачають авіацію

  • Ворог з початку війни проти України зазнає болючих втрат. Володимир Зеленський розповідав, що українським силам за допомогою далекобійної зброї, наданою партнерами, вдалося знищити 26 гелікоптерів за добу та 12 літаків за один раз. Ця авіація мала бомбардувати територію України.
  • Також 29 січня українським захисникам вдалося ліквідувати ворожий літак Су-34 в Луганській області.
  • В грудні 2022-го наші військові знищили одразу 3 літаки Су-34 на Південному напрямку. Раніше, 5 грудня, поблизу острова Зміїний було збито російський бомбардувальник Су-24М.

Розпіарені пропагандою та вкрай проблемні: армія Росії отримала партію винищувачів Су-57

Міноборони Росії отримало чергову партію винищувачів Су-57, якими в Кремлі пишаються чи не найбільше і називають літаками “5 покоління”. Проте російський винищувач далекий від ідеалу й має чимало недоліків. Що відомо про винищувачів Су-57 – читайте далі в матеріалі.

Пресслужба ПАТ “Об’єднана авіабудівна корпорація” (ОАК), яка виготовила винищувачі Су-57 на своєму Комсомольському-на-Амурі авіаційному заводі ім. Гагаріна, повідомила про передачу літаків міноборони Росії.

Росія приховує кількість Су-57

У повідомленні йдеться, що цю партію поставлено в межах “великого контракту” з міноборони Росії. Крім того, пресслужба компанії заявила, що авіазавод “виконав програму цього року з виробництва Су-57 і Су-35С” і вже виробляє наступні літаки.

У повідомленні не зазначено кількість поставлених на озброєння російської армії нових літаків, хоч і йдеться про серійне виробництво. OSINT-аналітик Роб Лі вважає, що йдеться про чотири літаки.

Традиційно росіяни заявляють, що Су-57 це майбутнє російської бойової авіації. Під час його будівництва нібито були втілені передові технології та конструкторські рішення, які роблять винищувач “надманевреним і малопомітним”.

Які проблеми виникли з виробництвом Су-57

Як пише Defense Express, Росія хотіла розпочати серійне виробництво Су-57 ще у 2016 році та за амбітними планами кінця 2015 року до 2020 у Повітряно-космічних силах Росії хотіли мати 55 таких винищувачів.

Згодом цей план “трохи” зменшили – до 12 літаків, а вже у 2016 році стало відомо, що серійне виробництво “посунеться” на два роки – до 2018. Зрештою, у серпні 2018 року був підписаний контракт на постачання перших двох Су-57, а у 2019 у рамках форуму “Армия” з міноборони було укладено контракт на постачання одразу 76 літаків Су-57 до 2028 року.

Перший серійний Су-57 ВКС Росії отримали 25 грудня 2020 року. Потім російські ЗМІ у листопаді 2021 повідомляли, що міноборони Росії до кінця року має отримати ще 4 винищувачі Су-57, партія літаків мала б бути передана у грудні того ж року.

Російські СУ-57 / Фото росЗМІ

У грудні 2021 року Defense Express писало, що Су-57 може замінити старі повітряні судна Росії, але у випадку, якщо буде вирішено питання, пов’язане з його серійним випуском.

Повідомлялося, що для розрекламованого кремлівською пропагандою Су-57 не було створено відповідний двигун нового покоління (“Виріб 30”). У повідомленні йшлося, що розробка триватиме щонайменше ще 5 – 6 років.

Тому всі випущені літаки Су-57 отримають версію двигуна Saturn AL-31 (AL-31F1), що використовується на літаках 4 покоління Су-35. Це оз
начає менші швидкості, бойові можливості і невідповідність статусу літака “5 покоління”.

Це означатиме набагато меншу вагу і більшу тягу, а також більший термін служби, плазмове запалювання та меншу витрату палива. Також існують проблеми з імпортозаміщенням електронних виробів, особливо мікрочипів (китайські клони не завжди є надійними і не можуть замінити західні аналоги, доступ до якихКремль втратив через дію санкцій.

Росія виготовила для Су-57 “неіснуючу” ракету

Влітку 2022 року на так званому “міжнародному” військово-технічному форумі “Армия-2022” вперше представили нову російську авіаційну крилату ракету Х-69. Про це інформувало видання Defense Express.

Ракету Х-69 було розроблено у Державному машинобудівному конструкторському бюро (ДержМКБ) “Радуга” ім. А. Я. Березняка на підприємстві, що створює високоточну ракетну зброю. Воно входить до складу російської корпорації “Тактичне ракетне озброєння” (КТРВ).

Як повідомила пресслужба КТРВ, багатофункціональна, малопомітна та високоточна крилата ракета Х-69 призначена для ураження широкої номенклатури наземних стаціонарних цілей з відомими до пуску координатами, у тому числі без радіолокаційного, інфрачервоного та оптичного контрасту до навколишнього фону.

Російська ракета Х-59 / Фото росЗМІ

Вона може використовуватися для знищення об’єктів комунікацій, залізничних станцій та вузлів, стаціонарних наземних складів боєприпасів та ПММ, наземних командних пунктів та вузлів зв’язку, авіаційної техніки на відкритих стоянках аеродромів, об’єктів нафтопереробних та нафтохімічних заводів, енергетики, а також морських цілей у місцях базування.

Ракета оснащена комбінованою системою навігації та автоматичного керування на базі безплатформної інерційної системи, зкомплексованої з навігаційною апаратурою споживача інформації комерційних каналів супутникових навігаційних систем ГЛОНАСС та GPS NAVSTAR, а також з комплексним радіотехнічним вимірником висоти та швидкості, оптико-електронною системою, що дозволило значно розширити спектр розв’язуваних завдань.

Характеристики Х-69:

  • дальність польоту до 290 кілометрів,
  • швидкість 700 – 1000 кілометрів на годину,
  • маса бойової частини 300 – 310 кілограмів,
  • може розміщуватись як на зовнішніх підвісках, так і у внутрішніх відсіках озброєння.

Ракету Х-69 зможуть застосовувати усі російські перспективні та сучасні багатоцільові винищувачі та винищувачі-бомбардувальники, у тому числі Су-57.

Ракета оснащена бортовим радіоелектронним обладнанням (БРЕО), адаптованим для підготовки ракети до пуску та обладнаних авіаційним катапультним пристроєм типу АКУ-58 (УВКУ-50).

У Defense Express помітили, що Х-69 – це відома ракета Х-59МК2, але дещо “оновлена” й ще була представлена у 2015 році. Обидві ракети мають спільні характеристики та схожі зовні.

Яку загрозу несе ракета Х-69

Ракети Х-59МК2, які схожі на Х-69, вже застосовувалися в Україні. Росіяни, побоюючись нашої ППО, намагалися пускати їх по цілях за межами України.

Х-59МК2 мають високу точність (3 – 5 метрів), але дальність пуску 285 кілометрів, що обмежує їх застосування.

Невелика швидкість та висота польоту ракети дозволяє виявляти та вражати їх ЗРК С-300ПТ/ПС та “Бук-М1” ППО України, а також винищувачами МіГ-29 та Су-27.

Російський СУ-57 / Фото росЗМІ

“Але виявлення та враження малопомітних для РЛС ракет Х-59МК2 “оновлених” (тобто Х-69) представлятиме певну складність. Втім, ЗРК NASAMS, які постачаються в Україну, мають не тільки РЛС, а й електрооптичні датчики, та можуть застосовувати не лише ракети AIM-120 AMRAAM з радіолокаційним наведенням, а й AIM-9X Sidewinder та IRIS-T з інфрачервоним. Та й наші винищувачі мають електрооптичні датчики та ракети “повітря-повітря” з інфрачервоним самонаведенням”, – зазначають у Defense Express.

Шанси українських сил ППО на збиття цих ракет мають стати ще кращими після поставок нових систем протиповітряної оборони. А виробництво нових Х-69 у Росії під питанням через санкції проти Кремля.

Росія боїться застосовувати Су-57 проти України

Розпіарений російський літак Су-57 так званого “5 покоління” вперше був застосований для знищення цілей на території України у квітні 2022 року. Але росіяни зважились тільки на пуски ракет з власного повітряного простору.

За інформацією Defense Express, перше застосування літаків Су-57 у бойових діях сталося 8 квітня. О 17:22 та 17:37 два багатоцільові винищувачі Су-57 929 державного льотно-випробувального центру (Ахтубінськ) ПКС з повітряного простор
у Росії завдали авіаційних ударів ракетами типу Х-59 по об’єктах на території Кіровоградської області та порту Одеса.

Повідомлялося, що для оснащення Су-57 застосовувались боєприпаси зі складів на аеродромі “Ахтюбінськ-Воолодимирівка” Астраханської області.

Там як раз і зберігались ракети Х-59 класу “повітря-земля” радянського виготовлення, здатні знищувати цілі на відстані до 300 кілометрів. Нових високоточних засобів враження для застосування з Су-57 немає.

Інформація про реальний склад озброєння Су-57 залишається досить розмитою. У літака є внутрішній збройний відсік, який, ймовірно, може нести від 4 до 6 ракет середньої дальності класу “повітря-повітря”.

Два додаткових збройних відсіки є під коренем крил винищувача. Досі не з’явилося ніяких зображень або відеозаписів використання зброї з цих відсіків. Літак також має 6 вузлів зовнішньої підвіски для боєприпасів, коли малопомітність не є пріоритетом.

Скільки бойових літаків має РФ та якими є перспективи російської військової авіації

Військово-Повітряні Сили РФ (ВПС РФ) – є видом сил у складі Повітряно-космічних сил РФ. За кількістю авіаційного парку вони продовжують утримувати статус других, після США, ВПС світу. Втім, щороку ВПС РФ слабшають, матеріальна частина старіє морально і фізично, на відміну від США, які постійно посилюють свої ВПС кількісно і якісно. З тим, якими є перспективи військової авіації в РФ розбирався оглядач Defense Express.

На початку 2021 року ВПС Росії налічували 380 важких винищувачів Су-27

На початку 2021 року ВПС Росії налічували 380 важких винищувачів Су-27, 267 легких винищувачів МіГ-29 різних модифікацій, 131 перехоплювач МіГ-31, 274 фронтових бомбардувальники Су-24 і 125 нових літаків Су-34 та 193 дозвукових штурмовиків Су-25. Загалом це 1370 машин. Якщо додати до них 124 важких бомбардувальників (16 Ту-160, 42 Ту-95 і 66 Ту-22М) та 91 бойовий літак Морської авіації ВМФ РФ (22 МіГ-29К/КУБ, 43 Су-27/33, 22 Су-24 і 4 Су-25), отримаємо 1585 машин, тобто, більше, ніж у Китаї, але все одно значно менше у порівнянні із США.

Поточний стан авіапарку ВПС РФ

Зазначені цифри виглядають набагато менш вражаючими, якщо згадати, що значна частина цих машин – літаки, успадковані від часів колишнього Радянського Союзу, який припинив існувати у 1991 році, а отже, 30 років тому. За цей час ресурси бойових літаків здебільшого вичерпались.

МіГ-29 залишається в строю, але його експлуатація продовжується з великими труднощами

Це, зокрема, стосується МіГ-29, який залишається в строю, але його експлуатація продовжується з великими труднощами, коли частим явищем стали аварії і падіння літаків. І це не дивно, адже виробництво МіГ-29 почалося ще у 1981 році, то ж наявні у ВПС РФ машини можуть мати вік від 30 до 40 років. Навіть за умов коштовних модернізацій задля продовження термінів експлуатації.

Це світова практика, так само вчиняють американці, продовжуючи термін служби своїх літаків 4-го покоління. Та з 289 російських машин МіГ-29 аналогічну процедуру у 2009-2020 роках пройшли лише 74 машини – 24 морських варіанти літаків МіГ-29К і лише 50 армійських МіГ-29, у т.ч. близько 10 “нових” літаків, виготовлених для Алжиру, який зі скандалом відмовився від них через використання, всупереч угоді, на них планерів, що раніше були у користуванні.

Морський варіант літаків МіГ-29К

Тобто, понад 200 МіГів взагалі не пройшли жодної модернізації або були лише незначно модифіковані, а їх стан може бути ненабагато кращим, ніж, наприклад, у 30 польських аналогів, які експлуатуються з обмеженнями через високу аварійність.

Проблематичною буде і заміна для МіГ-29 ВПС РФ, для чого розроблено проект МіГ-35, але замовлення для ВПС становить лише 6 машин, які ймовірно не потраплять до лінійних частин, а служитимуть у пілотажних групах для рекламування продукції з прицілом на експорт. У росіян відсутній оптимальний легкий винищувач і кандидат на нього – можливо, у вигляді одномоторного Су-75 (ЛТС Checkmate) – справа далекого майбутнього, тобто, 30-х років.

Парк фронтових бомбардувальників виглядає ненабагато краще. Протягом десятиліття російський авіапром спромігся виготовити 127 Су-34, еквівалента американського F-15E Strike Eagle. При цьому на озброєнні все ще залишаються 296 старих бомбардувальника Су-24 випуску 1967–1993 років. Су-34 ситуацію не врятує, адже їх виготовляють менше і вони вимагають як часу, так і значних коштів, яких бракує. Так, найближчими роками буде виготовлено не більше 30 таких машин. За статистикою, російська промисловість останнім часом виготовляла лише по кілька Су-34 на рік, чого нед
остатньо для повної заміни застарілих Су-24.

Порівняно краще виглядає парк важких винищувачів сімейства Су-27, який налічує 380 машин, йдеться про 134 виготовлених машин Су-30 і 98 (зі 128 замовлених) Су-35, отриманих ВПС РФ протягом останнього десятиліття. До цього слід додати 22 модернізованих Су-27, що в сумі дає 247 літаків відносно сучасного рівня.

Але решта – понад 130 – це старі літаки, які найближчим часом доведеться міняти. 30 з них будуть замінені на Су-35С, які поки що тільки планується виготовити. Щодо решти 100 відповіді немає.

Проблеми поповнення авіапарку ВПС РФ

Теоретично замінити старі машини може до цього часу проблемний Су-57, але у випадку, якщо буде вирішено питання, пов’язане з його серійним випуском. Передусім, для розрекламованого кремлівською пропагандою Су-57 досі не створено відповідний двигун нового покоління («Виріб 30»). Розробка триватиме щонайменше ще 5-6 років. Тому усі випущені літаки Су-57 отримають версію двигуна Saturn AL-31 (AL-31F1), що використовується, у т.ч. на літаках 4-го покоління Су-35. А це означає менші швидкості, бойові можливості і невідповідність статусу літака 5-го покоління.

Для винищувача Су-57 досі не створено відповідний двигун нового покоління

Це означатиме набагато меншу вагу і більшу тягу, а також більший термін служби, плазмове запалювання та меншу витрату палива. Також існують проблеми з імпортозаміщенням електронних виробів, особливо мікрочипів (китайські клони не завжди є надійними і не можуть замінити західні аналоги, доступ до яких через дію санкцій Кремль втратив).

Тобто, йдеться про перехідне рішення. І лише якщо двигун наступного покоління буде створено, наступні машини його отримають. Наразі замовлено 78 таких літаків, які почнуть поставляти у війська через 7-8 років. Наразі передали лише один літак, ще один розбився. Між тим, програма ПАК-ФА (Перспективный Авиационный Комплекс Фронтовой Авиации) триває вже кільканадцять років.

Але США не чекатимуть і, швидше за все, до того часу вже створять і почнуть приймати на озброєння перспективний бойовий літак вже 6-го покоління NGAD, роботи над яким тривають. Тому Росія і надалі відставатиме від США (і навіть Китаю) на одне покоління, незважаючи на значні можливості та досвід. Технологічний та промисловий розрив постійно збільшується.

МіГ-31 Фото: Константин Тюрпеко / wikimedia.org

Також існують проблеми з перехоплювачами МіГ-31, випуск яких закінчився у 1994 році. Ці літаки модернізуються до варіантів МіГ-31БМ або МіГ-31К (носії ракет «Кинжал»). Однак, більшість з них вже служить понад 30 років і можливості їх подальшої експлуатації вичерпано.

Потенційно на заміну цим літакам має прийти МіГ-41, що створюється в рамках програми ПАК-ДП (Перспективный Авиационный Комплекс-Дальний Перехватчик), але вона перебуває лише на самій ранній стадії і не факт (по аналогії з труднощами в рамках ПАК-ФА), що вона буде виконана і новий важкий перехоплювач, для якого бракує відповідних технологій, двигунів і величезних фінансових ресурсів, буде створено.

Ймовірний вигляд авіаційного комплексу дальнього перехоплення МіГ-41

Складною залишається і ситуація з фронтовою авіацією, що використовує штурмовики Су-25. Наразі ВПС РФ мають на озброєнні 197 таких машин. І хоча офіційно їх виробнича лінія все ще працює і пропонуються варіанти розвитку цієї конструкції, з 2010 до 2021 року жодного нового літака цього типу ВПС РФ від промисловості не отримали. Можливо, ставку робитимуть на бойові БПЛА, хоча і там особливого прогресу не вбачається.

Загальний вигляд носової частини Су-25СМ3

Також відсутній прогрес щодо створення нового стратегічного бомбардувальника на заміну Ту-22М в рамках програми ПАК-ДА (Перспективный Авиационный комплекс – Дальняя Авиация). Перший політ прототип має здійснити вже у 2023 році, що експерти вважають надто оптимістичною датою з огляду на поточний стан розробки. Навіть якщо це відбудеться, до прийняття на озброєння нового літака пройде ще не один рік.

ПАК-ДА поряд із Ту-22М також має замінити у складі ВПС важкі стратегічні бомбардувальники Ту-160. Виробництво цих машин, припинене після розпаду СРСР, спромоглися відновити, однак обмежили на разі добудовою двох фюзеляжів, що залишалися недобудованими на Казанському авіаційному заводі з радянських часів.

В експертному середовищі спостерігають також регрес у не бойовому сегменті ВПС РФ. Зокрема, там налічується 15 літаків раннього попередження, з яких протягом останніх 10 років промисловість поставила лише один. У свою чергу, із 19 повітряних заправників Іл
-78, за той же період було виготовлено 6. Тим часом зі 114 транспортних літаків Іл-76 лише 6 мають вік до 10 років, а спроба відновити будівництво важких транспортних машин Ан-124 “Руслан” виявилась провальною.

Отже, темпи заміни парку літаків ВПС РФ на нові аналоги залишають бажати кращого. Водночас продовження будівництва літаків покоління 4+ не є, як хотілося б декому у Москві, розумною альтернативою американській програмі “нерозумного” серійного виробництва багатоцільових літаків 5-го покоління F-35 або F-22. Це скоріше підтвердження неспроможності російської промисловості серійно випускати літаки більш просунутих конструкцій.

Висновки

За експертними оцінками, попри усі зусилля і впровадження протягом останнього десятиліття на озброєння ВПС РФ ціною величезних зусиль і державних інвестицій майже 400 літаків (нових і модернізованих), зберігати надалі нинішній кількісний склад авіапарку буде неможливо.

Цього не можна буде досягти навіть у сегменті найбільш просунутих важких багатоцільових винищувачів, кількість яких скоротиться на 10-20%. Хоча тут, з огляду на програму ПАК-ФА і початок серійного виробництва Су-57, ситуація формально виглядає не надто катастрофічно.

Су-57 має цілу низку проблем, але, можливо, зможе підняти важкі мисливські платформи до 5-го покоління

Більш радикальних скорочень зазнає найближчим часом ударна авіація, парк якої нараховує наразі майже 300 машин старих типів (Су-24) і лише трохи більше ніж 100 нових (Су-34). У сегменті легких винищувачів ситуація є найбільш проблемною через відсутність готового спадкоємця для МіГ-29, який, попри останні гучні оголошення, пов’язані з Су-75, ще довго не матиме наступника.

У свою чергу, МіГ-35 в якості наступника вважається надто коштовним (через два двигуни) і неперспективним рішенням, з параметрами, у кращому випадку порівнянними з F-16 Block 70/72. Подібна ситуація і з важкими перехоплювачами, хоча модернізація до стандарту МіГ-31БМ на деякий час розширює їх функціональні можливості.

Зараз авіаційний парк ВПС РФ складається здебільшого з машин часів колишнього СРСР, щоправда, певна частина належить до покоління 4+. Винятком є Су-57, який має цілу низку проблем, але, можливо, зможе підняти важкі мисливські платформи до 5-го покоління. Однак інші витратні програми (Су-75, ПАК-ДА, МіГ-41) та решта, наприклад, транспортний літак ПАК-ВТА, тобто Іл-106 “Слон”, на думку експертів здаються нереальними, принаймні найближчим часом. Інколи – з технічних причин, але в усіх випадках – з фінансових, що може стати для путінської авіації вироком. Адже вартість програм досліджень і розробок сьогодні – це одне, а зовсім інше – замовити багато сотень нових літаків, щоб замінити старі конструкції в масштабі 1:1, термін служби яких закінчиться в цьому десятилітті.

Певні сподівання Москва покладає на експорт і тому активно хоча й без успіху шукає потенційних покупців або навіть партнерів у своїх програмах. Але діє потужний зовнішній фактор, що заважає цьому – це американське ембарго на країни, що імпортують продукцію російської оборонної промисловості. Варто згадати невдалу спробу РФ створити винищувач з Індією за програмою HAL FGFA на основі ПАК-ФА або “легкі винищувачі” з Об’єднаними Арабськими Еміратами на базі МіГ-29.

Таким чином, у найближчій перспективі слід очікувати значне скорочення кількості російської військової авіації, зумовлене відсутністю відповідних технічних рішень та фінансових ресурсів. Зокрема, відбудеться значне скорочення кількості парку фронтових бомбардувальників (аж на 50%), практичне зникнення легких фронтових винищувачів (на базі МіГ-29) і, у кращому випадку, застій у плані створення винищувачів-перехоплювачів. Все це означає, що можливості російського проектування сили будуть значно скорочені.

Проблеми російського авіапрому у поєднанні з фінансовими проблемами мають наслідком падінням рівня підготовки російських пілотів. Зокрема, як відзначають в експертному середовищі, середній річний наліт на одного пілота ВПС РФ є значно меншим у порівнянні з пілотами ВПС США або Китаю. Ймовірно, наслідком усього зазначеного стало зростання кількості авіакатастроф.

В авіаційній галузі РФ накопичилось занадто багато хронічних проблем із обслуговуванням військових літаків

Від початку 2010 року по 2021 рік включно ВПС Росії втратили 46 літаків, у тому числі 8 абсолютно нових: 11 Су-24, 10 МіГ-29 (у тому числі два втрачених у Лівії), 7 Су-27, 6 Су-25, 3 Ту-22, 3 Су-30, 3 Су-34, 1 Су-35С, 1 Су-33 і 1 Су-57). Втрати становлять понад 10% виробництва нових
машин, хоча підрахунки включають лише відомі незворотні втрати (у т.ч. бойові). Адже окрім цих втрат також мають місце аварії з менш трагічними наслідками, а також критичний знос машин, які сприятимуть їх списанню.