На Вінниччині двоє чоловіків проміняли успішний бізнес та стали кухарями у місцевій територіальній обороні. Віталій з позивним “Круглий” та Олександр “Джонс” вважають, що готувати з любов’ю на війні ще важливіше ніж вдома.
Про це повідомляють у 120 бригаді територіальної оборони Збройних сил України.
“Готувати з любов’ю на війні ще важливіше, аніж готувати з любов’ю вдома. Бо вдома — рідні, а на війні — лише думки про них. А якщо їжа приготована смачно, вона допоможе бійцю відчути домашню атмосферу та повернутися думками до своїх найдорожчих, згадати, як готували для них дружини чи батьки… Холодець, запечене м’ясо, тушкована риба, тефтелі в соусі, олів’є, борщ, та щонайменше 10 різновидів супів вплітають військові, аж за вухами шумить. Ще б пак, меню як на “МастерШефі” і приготовлене не гірше”, — йдеться у повідомленні.
У довоєнному житті Олександр та Віталій, які знайомі з 2008 року, були успішними бізнесменами, сиділи у м’яких кріслах та заробляли непогані гроші. Однак зараз вони служать та готують для захисників.
“Коли 24 числа до мене позвонила знайома і сказала, що почалася війна, я не знав що робити і чим займатися. Ніколи в такій ситуації не був. Пізніше мені зателефонував мій побратим “Джонс” і сказав, що потрібно щось робити і допомагати. Спочатку поїхали допомагати його знайомим військовим. На нашій фірмі взяли піддони і завезли у військову частину. А потім разом пішли до нашого штабу і записалися кухарями. Однак це було досить непросто зробити. Тоді було багато людей, які хотіли захищати нашу Україну. Втім, ми все ж таки спромоглися це зробити”, — розповів Віталій “Круглий”.
Чоловіки фактично з першого дня війни приступили до благодійної справи і працювали по 20 годин на добу та майже не спали. Серед найважчого згадують ворожі маячки, які шукали навіть у крупах.
“З тих продуктів, які нам дають, завжди стараємося приготувати щось особливе: вигадувати та дивувати побратимів. Створити так звану домашнюю атмосферу та атмосферу затишку. Є певні психологічні моменти. Кухарем бути нелегко. Якби мені це запропонували у цивільному житті і навіть дали дуже хорошу зарплату — я б не погодився. Вони все виглядає ніби просто, але це не так. Приготування їжі ніби айсберг, де усі бачать лише вершину. Миття, заготовки, прибирання, постійна зміна локацій і умов, а не лише саме приготування — це важко, як фізично, так і психологічно. Завжди стараюся тримати себе у тонусі, адже дуже важливо, з яким настроєм готувати. Коли ти готуєш дійсно з любов’ю, то люди відчувають це”, — додав Олександр “Джонс”.
Нині з мінімального набору продуктів чоловіки намагаються готувати різноманітні та смачні страви. Віталік та Олександр вважають, що кожен має займатися тим, до чого схильний, щоб допомогти країні та якнайшвидше наблизити перемогу.
